Мельник Ольга Андріївна УДОСКОНАЛЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Формування основ комунікативної компетенції у студентів, що становить мету і зміст навчання іноземної мови на сучасному етапі, вимагає серйозної уваги до засвоєння студентами вимовних характеристик говоріння і до розвитку у них здатності до слухового сприймання іншомовного мовлення. Методична важливість цієї роботи зумовлена низкою чинників, а саме: роллю виразного оформлення мовлення для свідомого використання мовленнєвої прагматики (М. І. Жинкін, Г. В. Комланський, О'Коннор, П. Роуч, Дж. Келлі ); значенням слухо-вимовних навичок для формування у студентів автоматизмів аудіювання, техніки читання вголос, а також для вироблення стійких лексичних і граматичних навичок говоріння ( Т. В. Рогова, H. K.Скляренко); важливістю формування якісних слухо-вимовних навичок у студентів шляхом коригування та вдосконалення вимови на вищих етапах навчання (А. А. Миролюбова, А. В. Парахіна, Є. І. Гороть). Зважаючи на ці чинники, формування іншомовної компетенції у студентів є одним з провідних завдань навчання студентів у педагогічному коледжі. Уточнюючи базове поняття і поділяючи позицію експертів Ради Європи з мовної освіти, зазначимо, що термін «фонетична (фонологічна) компетенція» слід розуміти як фонетичні знання та навички перцепції та продукції: 1) звукових одиниць (фонем); 2) фонетичних ознак розпізнання фонем; 3) фонетичного складу слів; 4) фонетики речення, тобто просодії речення (наголосу і ритму фрази, інтонації); 5) фонетичної редукції [1]. Специфіка фонетичної системи будь-якої іноземної мови вимагає подолання мовних труднощів вимови при оволодінні нею. Робота над вимовою в процесі навчання іноземної мови студентів має величезне значення для вироблення умінь і навичок усного мовлення, читання і розуміння прочитаного (матеріалу) або сприйнятого на слух матеріалу, а також міцного його засвоєння. Під навчанням вимови звичайно розуміють різні види діяльності, спрямовані на вироблення у студентів стійких вимовних навичок даної мови. При цьому навички вимови повинні доводитися до такого ступеня досконалості, який забезпечив би їх повну автоматичність незалежно від вимовних навичок рідної мови. У сучасних програмах з іноземних мов для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації підкреслюється, що систематична робота щодо покращення вимови повинна здійснюватися протягом всього курсу навчання. Зрозуміло, що ця робота здійснюється на основі наступності навчання, оскільки студенти коледжів вивчають ту ж іноземну мову, що і в школі, однак характер цієї роботи повинен змінюватися на різних етапах навчання. Так, на початковому етапі, в першому семестрі, коли групи формуються з випускників різних шкіл з різним рівнем мовних навичок, робота над вимовою та інтонацією повинна полягати в повторенні та систематизації правил вимови, її корекції, а в ряді випадків і в формуванні вимови у студентів заново. Особливо це стосується студентів, які здобувають додаткову кваліфікацію «вчитель іноземної мови у початковій школі». Як майбутні вчителі, вони повинні поглиблено вивчати фонетичні явища, прийоми корекції звуків, працювати над виробленням правильної інтонації. Аудиторний аналіз мовлення студентів, проведений нами у групах перших курсів, допомагає виявити помилки у вимові деяких голосних, приголосних та мелодики. Виявилося, що найбільша кількість помилок припадає на скорочення фонематичної довготи голосних, заміну їх короткими, нечітку вимову дифтонгів та інших складних голосних фонем і на вимову приголосних звуків, які не мають аналогів у рідній мові. Так, звуки [θ] і [ð] замінюються найближчими подібними звуками [с, з], [ф], які є більш звичними для студентів. Замість three [θɾi:] - три, студенти вимовляють tree [tɾi:] - дерево або free [fri:] - вільний. У більшості випадків спостерігається неправильна вимова задньоязикового носового [ŋ], який, замінюється альвеолярним [n]. Студенти недостатньо чітко усвідомлюють явище редукції голосних та асиміляції приголосних в певних випадках. Фонетичні труднощі пов'язані з відмінністю у вимові фонем англійської мови, які артикуляційно помітно відрізняються від відповідних фонем рідної мови, або у відсутності аналогів. Основними інтонаційними помилками в багатьох випадках є неправильний фразовий наголос і невміння членувати фрази на синтагми, а також неправильне інтонаційне оформлення різних типів речень. Типовими помилками фразового наголосу є наголошення студентами службових слів, модальних і допоміжних дієслів у стверджувальній формі, особових і присвійних займенників. Наслідком цього є грубе порушення ритмічної організації мовлення, втрата специфічної для англійської вимови чіткої ритмічної структури мовлення з більш-менш рівними інтервалами між наголошеними словами в реченні [2]. Певні труднощі у студентів викликає засвоєння спадного тону англійської інтонації, що зумовлено відсутністю в українській мові високого початку та різкого падіння у спадному тоні, які є характерними для англійського мовлення. Формування навичок вимови тісно пов'язане з навчанням читання, в процесі якого виробляються і встановлюються міцні звуко-буквенні зв'язки. Не знаючи правил читання, студенти можуть однаково вимовляти голосні в англійських словах spot - пляма і sport - спорт. Недотримання довготи голосних в англійській мові призводить до порушення комунікації через неправильне розуміння почутого. Практика роботи в групах, де англійська мова вивчається на загальних підставах, підтверджує, що з метою доведення всіх студентів до однакового рівня розвитку аудіо-вимовних навичок, потрібен корективний курс, розрахований на 10-12 годин (70 годин у спецгрупах). За цей час студенти оволодівають вимовою звуків, засвоюють деякі фонетичні закономірності іноземної мови. Однак багатьом студентам важко оволодіти інтонацією іноземної мови. А розуміння мовлення більше залежить від правильної інтонації, ніж від правильності звуків. Підбираючи матеріал для корективного курсу при малій кількості годин, необхідно врахувати основні вимоги: 1) фонетико-лексико-граматичний мінімум повинен забезпечити комунікативну діяльність (читання та усне мовлення) в майбутньому; 2) фонетико-лексико-граматичний мінімум необхідно засвоїти за відведений для цього мінімум часу. Основою фонетичного матеріалу можуть служити вступні курси підручників для вищих учбових закладів. Недосконалість методики постановки вимови полягає у тому, що досі не створені особливі корективні курси з іноземних мов для тих, хто продовжує вивчати іноземну мову в коледжі. Звідси виникає проблема створення фонетичного мінімуму, тобто певного об'єму фонетичних знань, умінь і навичок, необхідних для якісного спілкування іноземною мовою. Вивчення фонетики повинно бути обов'язковим особливо для тих студентів, які вивчають англійську мову, готуючись стати вчителями іноземної мови в початкових класах. Вони повинні усвідомлювати, що без оволодіння фонетичною компетенцією спілкування іноземною мовою буде утрудненим. Робота над вимовою та інтонацією повинна здійснюватися при всіх видах навчальної діяльності з обов'язковим застосуванням засвоєних правил вимови та інтонації; необхідно широко використовувати демонстрацію правильної інтонації як у живому мовленні викладача, так і в запису. Вироблення нормативного мовлення є довгим та складним процесом, який вимагає багато зусиль і часу. Суттєвим є питання, з чого почати роботу над вимовою у першому семестрі після того, як встановлено рівень вимовних навичок студентів. Думається, корективну роботу слід вести одночасно над звуками та інтонацією. Інакше студенти будуть вимовляти окремі слова і групи слів з українською інтонацією. На цьому етапі доцільно повторити зі студентами семантичну функцію довгих і коротких голосних, особливості вимови приголосних в мовному потоці (явища асиміляції та редукції), фразовий наголос, вживання термінальних тонів (висхідний, низхідний) і синтагматичне членування речень. Робота над вимовою не може обмежуватися виправленням помилок і поясненням нового матеріалу: необхідні спеціальні вправи, так звані «фонетичні зарядки», на кожному занятті. Щоб досягти повної автоматизації вимовних навичок у студентів, звичайно використовують два основних способи навчання: спосіб безпосередньої імітації та спосіб свідомого засвоєння. Спосіб безпосередньої імітації, або імітативний спосіб, спирається лише на імітаційні здібності студентів. Спосіб свідомого засвоєння передбачає використання пояснення та аналіз артикуляції звуків. Роль пояснення як способу організуючого, направляючого на свідоме оволодіння мовою, щo доповнює імітаційний, особливо важлива при роботі зі студентами коледжу. Чим доросліший студент, тим більше він прагне свідомо оволодіти тими чи іншими уміннями. Під час роботи над голосними звуками, як і над приголосними, слід більше уваги приділяти порівнянню відповідних явищ іноземної та рідної мови. Необхідно старанно підкреслювати відмінні особливості вимови, наприклад, англійських голосних у порівнянні з українськими, а саме: плоский уклад губ, більшу напруженість органів мовлення, відмінність голосних за довготою, наявність складних голосних звуків (дифтонгів) тощо. Пояснення і вказівки викладача повинні містити лише такі відомості, які можуть бути практично використані студентами. Якщо у рідній мові є звук, близький чи схожий на певний іноземний звук, викладач вимовляє його для слухового зіставлення і розмежування. Якщо схожого звука в рідній мові немає, про це слід сказати студентам, щоб вони не намагалися наблизити цей звук до якогось українського. У реченнях необхідно відзначати наголошені слова, висхідний чи спадний тони, паузи, слідкувати за поступовим пониженням наголошених складів. Одночасної з викладачем вимови не слід допускати, оскільки в цьому випадку студенти не чують викладача. Робота з аналізу звукових явищ на старших курсах в основному співпадає з аналогічною роботою, яка проводиться на першому курсі. Єдина різниця в тому, що навчальний лексичний та граматичний матеріал на старших курсах ускладнюється. Надзвичайно велика роль підручника, за яким ведеться навчання іноземній мові. Сучасні підручники містять певний фонетичний матеріал, який можна використати для повторення і закріплення під час занять в аудиторії та в процесі самостійної роботи студентів. На основі кожного тексту підручника можна повторювати одне або кілька фонетичних явищ залежно від складності та кількості прикладів на дане явище. У випадку, якщо об'єм тексту великий і немає можливості зробити фонетичний аналіз всього тесту, доцільно вибрати з нього окремі уривки для звукового та інтонаційного аналізу з метою повторення фонетичних явищ. Для інтонаційного аналізу на першому курсі доцільно попередньо відібрати частини тексту, цікаві в інтонаційному плані, в яких широко представлені монологічне і діалогічне мовлення, а в описах немає багатосинтагменних речень. Фонетичний аналіз навчальних текстів в коледжі обов'язково включає роботу над основними компонентами інтонації - фразовим наголосом та мелодією. В процесі читання тексту викладач звертає увагу студентів на ті помилки в інтонації, які змінюють зміст прочитаного або призводять до логічних помилок. Такого роду помилки обговорюються і коректуються. У самостійній роботі студентів над вимовою велику допомогу надають записи серії вправ на вимову (слова, фрази) та текстів. Щоб досягти повної автоматизації вимовних навичок студентів, доцільно починати заняття з фонетичних вправ, метою яких є «налаштувати» артикуляційний апарат і сприяти стимулюванню іншомовного мовленнєвого ритму. Як бачимо, процес удосконалення англомовної фонетичної компетенції студентів коледжу є доволі трудомістким. Його організація має бути системною, цілеспрямованою, функціонально орієнтованою. Результативність навчання вимови значною мірою зумовлена рівнем професійно-мовної компетенції викладача. Цей рівень, за даними науковців-методистів (Н. Д. Галькова, Н. І. Гез, Г. В. Рогова, Ю. В. Головач та інші) і фонетистів (В. А. Васильєв, М. П. Дворжецька, Дж. Келлі, П. Роуч та інші), визначають такі показники: володіння викладачем правильною автентичною вимовою; володіння основами риторики, передусім теоретичними знаннями в галузі фонетики іноземної і рідної мов, необхідними для організації методично грамотного пояснення того чи іншого фонетичного явища; володіння «негативним фонетичним матеріалом» за словами Л. В. Щерби, необхідним для розуміння причини найбільш типових помилок студентів і запобігання їх появі; володіння методикою навчання вимови, передусім вміннями: 1) правильно пояснювати і тренувати вимову звуків; 2) навчати правильно інтонувати речення; 3) складати «фонетичний паспорт слів» (Л. В. Щерба) і фонетичну розмітку текстів; 4) виразно декламувати вірші і читати вголос тексти; 5) використовувати елементи театральної педагогіки; вміння перевтілюватись в учасників діалогу, що відпрацьовується, застосовуючи потрібні жести, міміку, пантоміму, змінюючи голос; 6) аналізувати фонетичні вправи підручника і застосовувати при потребі засоби дидактичної творчості в ході фонетичного вправляння: образність, персоніфікацію, гру, цікавий контекст, ситуацію; 7) створювати і підтримувати належний фонетичний фон мовленнєвої діяльності на заняттях; володіння здібностями професійної рефлексії та самоаналізу як інструментами самовдосконалення фонетичної культури і методичної компетенції викладача іноземної мови. Виходячи з вище сказаного, ми вважаємо, що питанню формування англійської фонологічної компетенції у студентів педагогічного коледжу необхідно приділяти увагу на всіх етапах навчання іноземної мови. Література: 1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання // Наук. редактор українського видання докт. пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва - К.: Ленвіт, 2003. - С. 116-117. 2. Антипова А. М. О ритме английской речи // Иностранные языки в школе. - 1990 - №2 - С.55-60. 3. Васильев В. А. Обучение английскому произношению в средней школе: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1979. - 144 c. 4. Васильев В. А., Буренкова О. В., Катанская А. Р., Лукина Н. Д., Маслова Л. П., Торсуева Е. И. Фонетика английского языка (нормативный курс): Пособие для студентов пединститутов и факультетов иностранных языков. State Publishing House of the Ministry of Education of RSFSR. Leningrad Branch. - Leningrad, 1962. - С. 7-12. 5. Павлова С. В. Обучение иноязычному произношению на коммуникативной основе // Иностранные языки в школе.-1990.-№ 1. - С. 29-32. 6. Перлова В.В. Прийоми роботи з транскрипцією на уроках англійської мови // Іноземні мови. - 2006. - № 4. - С.3-5.